Захист честі і гідності у цьому випадку може бути реалізовано шляхом надання іншої точки зору, наприклад шляхом реалізації права на відповідь.

Інформація, поширена прокуроррм, у силу конституційної норми про презумпцію невинуватості, що розміщена у тому блоці статей, які визначають статус (положення) особи у кримінальному судочинстві,  не може вплинути на право позивача вважатися невинуватим, поки його вину не буду доведено в установленому законом порядку. Захист честі і гідності у цьому випадку може бути реалізовано шляхом надання іншої точки зору, наприклад шляхом реалізації права на відповідь.

ПОСТАНОВА 22 листопада 2023 року справа № 757/44316/19 провадження № 61-11661св22  Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, третя особа - Генеральний прокурор України   Луценко Ю. В., про захист честі, гідності та ділової репутації.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 19 липня 2019 року у вечірньому випуску ТСН, о 19:30 год., ОСОБА_2 дав інтерв`ю журналісту інформаційного агентства Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» ОСОБА_4. У підводці сюжету    ОСОБА_2 був представлений як Генеральний прокурор України, під час інтерв`ю виступав як посадова особа Генеральної прокуратури України, коментуючи деталі кримінальної справи, яка перебуває в провадженні Генеральної прокуратури України, та запрошував на допит ОСОБА_1 , як колишнього Ірпінського міського голову та кандидата у народні депутати. Зазначений сюжет випуску ТСН супроводжувався підводками наступного змісту: «Справа ОСОБА_3 », «Колишній мер Ірпеня ОСОБА_3 не з`явився на допит в Генеральну прокуратуру у справі про розкрадання грошей на будівництві парку».

ВС «став на бік» Генерального прокурора. Мотивація – О.Б.

… зі сталої практики рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що суд вважає порушенням статті 10 Конвенції з прав людини задоволення національними судами позовів публічних діячів про спростування поширеної проти них інформації та заборони поширення такої інформації, оскільки ступінь публічності, якого набули дії особи, ступінь її участі у публічній дискусії обумовлюють ступінь її толерантності, який вона повинна виявляти стосовно критики (рішення у справах «Аксель Спрінгер проти Німеччини» 2012 року, «Лінгенс проти Австрії» 1986 року, «Обершлік проти Австрії» 1991 року).

У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Згідно із частинами першої, четвертої статті 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури не менш як двічі на рік інформують суспільство про свою діяльність шляхом повідомлень у засобах масової інформації; інформація про діяльність прокуратури оприлюднюється в загальнодержавних та місцевих друкованих засобах масової інформації і на офіційних веб-сайтах органів прокуратури.

Позивач є політичним діячем, а тому обсяги поширення інформації щодо нього є значно ширшими, ніж окремої пересічної особи, оскільки його дії становлять підвищений суспільний інтерес, відтак інформування Генеральною прокуратурою України про хід досудового розслідування резонансного кримінального провадження не суперечить Закону України «Про інформацію».

При цьому слід приймати до уваги, що конституційна норма про презумпцію невинуватості розміщена у тому блоці статей, які визначають статус (положення) особи у кримінальному судочинстві, тобто презумпція невинуватості - це кримінально-процесуальний термін і ця презумпція може бути спростованою. Що стосується кримінально-правової оцінки дій особи, у цьому випадку позивача, наявність, чи відсутність в її діях складу злочину, то законом це віднесено до компетенції слідчо-прокуроських органів.

Отже, інформація, поширена відповідачем, у силу наведеної конституційної норми не може вплинути на право позивача вважатися невинуватим, поки його вину не буду доведено в установленому законом порядку. Захист честі і гідності у цьому випадку може бути реалізовано шляхом надання іншої точки зору, наприклад шляхом реалізації права на відповідь.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 06 травня 2020 року у справі № 757/25649/17-ц (провадження № 61-30201св18).

Верховний Суд враховує, що висвітлена у відеоматеріалі інформація містить відомості про події, що мають суспільне значення та викликають суспільний резонанс, оскільки стосуються питань громадського правопорядку. Тому суспільство має бути обізнаним та ознайомленим з такою інформацією, а таке поширення інформації відповідає практиці застосування ЄСПЛ статті 8 Конвенції. Указане не є порушенням презумпції невинуватості (статті 62 Конституції України).

При цьому, колегія суддів приймає до уваги правовий висновок, що міститься у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 646/2173/21 (провадження № 61-3116св23), відповідно до якого не підлягає спростуванню інформація, отримана під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки законом встановлений інший порядок оскарження такої інформації (її дослідження здійснюється під час досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні).

Крім того, колегія суддів Верховного Суду вважає, що в інформації, поширеній відповідачем, про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину не зазначається й не стверджується. Вказана інформація носить узагальнюючий характер з приводу даних, отриманих під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, а викладені Генеральним прокурором факти не є такими, що дискредитують позивача.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що позивач не довів протиправності дій відповідача та, відповідно, порушення його особистих немайнових прав внаслідок поширення Генеральним прокурором оспорюваної інформації.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/115201896